Сльозами-медами кохання стіка,
Летить у безодню крилатим Ікаром.
Ми поруч, а відстань між нами така,
Як між Антарктидою й Мадагаскаром.

Не поруч не можна, не вміємо так,
Нестерпно від снів і від згадок;
Однаковість в різності – зболений знак
Думок наших, мрій, забаганок...

А як розминутись? Зрослися стежки,
Здивилися погляди так океанно!
Хоч іноді ми у думках вороги,
Та серцем над віддані диво-коханню.

Поделиться: