Тіла вже їхні не тепліли.
За руки душі узялись
І білокрило полетіли
У недовіданість, в кудись.

Куди? До пекла? Це жорстоко
Карати за палку любов.
Без неї, не ступивши й кроку,
Весь світ давно б уже схолов.

Куди? До раю? Це сумнівно,
Бо вкорочеників життя
Не витримають райські стіни,
То смерть була без каяття.

І так вони мандрують в часі,
За руки взявшись, двоє душ,
І в білокрилому екстазі
Летять закохані чимдуж...

Поделиться: