Твоє «Привіт» для мене варте більше,
Ніж чужих сотень міліарди слів,
Мені не треба цих безглуздих інших,
Та бути поряд теж я б не хотів…

Як плине час – безжально і стабільно
Старе руйнує, створює нове,
От тільки пам'ять іде геть повільно,
Щоразу тисне і щоразу рве.

Під боком коле, тисне у грудях …
Хотів забути це давно минуле,
Та врешті-решт,чекаю на «Привіт» -
Людські серця нічого не забули.

Їх можна бити, можна розбивати,
Відволікати їх на щось нове,
Але себе не можна ошукати –
Бо не забудеш серцю дороге.

Поделиться: