Без сліз – ніяк, вони спасіння,
Душевний міст над бездною буття.
Без сліз – ніяк, вони, як те насіння,
Посієш біль, зійде натхнення, а жати будеш каяття.
Не той це вік, не ті сльози..
І біль не той, і розпач без кінця.
Це марне все, що сенсу що морози?
В душі кохання, а у серці життя.
І жити так, ковтати біль,
Кидать метафори на вітер..
Погрози, страх і сліз холодних сіль.
Без них – ніяк, вони – життя пюпітр.

Поделиться: