Міста тривалий час

Пекучий біль пускали скронями.

День, там, де перший раз

Стискали небо між долонями.

І там, де кроки тільки двох

На сивуватій старій вулиці.

Повітря стигло між думок,

Там шибки вікон теж цілуються.

Не гучно туляться дома,

Тримають їх своїми стінами.

Не можуть бути в цей момент

Осінні ночі сніжно-білими.

Тривалий час, завмерла лють.

І осінь ніби опустилася.

Акації, що не цвітуть

Терпкими квітами покрилися.

А кроків стрічки, стріхи, небо…

Тремтячі віхи поміж стекол.

У всьому всім було завдячено.

Стискай долонь дітьми тремтячими.

Тривалий час. Строкаті півники

Закінчать ніч абстрактним голосом.

І снігу перли на узбіч.

Малює вітер срібні колеса.

Лимонне світло. Небо плаче.

Розводить мжичку в мляву кашу.

Пожухле листя. Сміх дитячий.

І шепіт моря коло ганку.

Усе готове до сніданку.

Поделиться: