Йшов п’ятий день, як вона з ним не розмовляла. Полум’я провини палило його все дужче з кожною годиною. Він розумів, що зробив щось дуже образливе, щось дуже жахливе для неї, але змінити нічого не міг. Хоча були спроби – він і примхливо мовчав вже, зневажено хмикав в її сторону, навіть спробував не звертати увагу на її образу. Але все марно – серце його розривалось на частки. Тому, він вирішив, нарешті, діяти.
- Кохана. Кохана, послухай,- тут він на мить завагався, але з новою порцією сміливості продовжив,- Наше подружнє життя… не тільки наше, яке завгодно подружнє життя – це велика випроба для обох сторін. Я хочу сказати, що іноді, твої вимоги до мене та моїх дій не достатньо справедливі, а іноді, навіть і дуже недоречні.
Тут він доторкнувся до її руки, але зі страху, що вона її висмикне та нагримає на нього, лише продовжив говорити, нервово пританцьовуючи позаду неї.
- Я, звісно, розумію, що тобі довелось пережити, коли ти побачила її в моєму ліжку. Але проганяти її не треба було. Все ж таки мені потрібна якась свобода дій. Розумієш? Я ж згодом чоловік! Моногамія це не моє від природи. Кожна жінка, виходячи заміж повинна розуміти це. Це ж природа, це ж не я.- він проскиглив останні слова, наче пес, який просить їсти, а в той час, господарі вже подали заявку на те, щоб його приспати. Зрозумівши, що має вигляд досить жалюгідний, та навіть розсердившись на самого себе за це, він закричав:
- Досить вже! Досить до мене так ставитись. Ти також хороша. Подивись на себе – яка з тебе жінка – заклопотана усім на світі, крім свого чоловіка. Треба було своїх подружок слухати, а вони казали, що довго я не протягну. Я все чув, коли ви на кухні розмовляли. Так, так. Нема чого скривати тобі, бачиш, я в курсі усього про що ви там щебечете.
Тут нервове напруження трохи спало і він вже більш ласкаво звернувся до неї:
- Люба моя, життя моє. Зрозумій, я ж кохаю тебе, а те… то все так – на одну ніч, просто дах зірвало, та ти й ще кричати на неї почала. Ну вибач мені, котику. Я більш не буду так чинити з тобою, з нами. Я присягаюся, я зовсім не навмисно відтяв тобі голову. Ну ходімо щось поїмо на кухню.
Голова була трохи слизька від крові і ухопити її було не дуже зручно. Але впоравшись с цим, він заохочено, вдоволений таким скорим примиренням, пішов до холодильника.

Поделиться: