Пробач, що жінкою я народилась,
І що не маю силиу руках.
Тебе не бороню й сама не захистилась.
Пробач, що у очах моїх горить лиш страх.

Ти вибач, що боюсь іти до бою
Й життя віддати також я боюсь,
Що я зараз не там, похмурена журбою,
Але за тебе щиро я молюсь.

А ще пробач нас, ненько Україно,
Твій плач і крик за вмерлими дітьми.
І вір: не віддамо ми Батьківщину
Й пробудемо тебе від вічної пітьми!

Поделиться: