Він біг до неї щосили,
Аж п'яти у крові були.
А їй тоді й світ був не милий
І літні хмаринки пливли.

Вона ж його так чекала.
Давно вже надії пройшли.
Любов у душі все ж тримала.
А нащо? Дощі ще лили.

Набридло! І жити не хоче.
Не знає,чи прийде весна,
А сльози все б'ють поміж очі,
Та вже не чекає вона.

Він біг до неї щосили.
Не знав, що дарма це усе,
А Бог прикріпив їй вже крила,
Небесним світінням несе.

Поделиться: