Кажуть, до всіх приходить кохання…
Але мені в це було важко повірити: хіба воно може знати адресу кожної людини? Хіба що за рекомендацією когось, до кого воно потрапило випадково. Та хіба хтось міг відрекомендувати мене? Хіба хтось дав йому адресу, де я проживаю? Як інакше воно могло прийти до мене?
Усі мовчали.
Тоді життя моє перетворилося на суцільні страждання. Жити мені довелось у неминучому остраху: хтось постійно намагався увійти. Мені доводилось зачиняти усі двері, затикати усі щілини - аби злодій не зміг увійти.
Страх переповнював душу. Незнайомий стукав у двері. Серце обливалося кров’ю. У такому таки смутку минали роки. Усі ж страждання злились воєдино…
Нарешті кохання прийшло і до мене. Тепер мені стало зрозумілим, що страх, який переповнював душу всі ці роки намагався застерегти мене від кохання. А серце виривалося і, обливаючись кров’ю, прагло незвіданих почуттів.
Кохання таки знайшло мене…

Поделиться: