Мені наснилось – я лечу.
І бачу Україну любую в огні.
Я чую постріли з гармати
І тихий відголос плачу –
Лишились діточки одні.
Застрелили їх мати.

В історії печальна доля України,
Печальна і до нині.
Та мати, що застрелили фашисти, –
Була Вітчизна наша, зодягнена в лахміття,
А голі діточки – народ століття.
Тож доля України знову– аркуш чистий…






Поделиться: