Жило було одне сороченя. Оченьки намистечком, крильця чорненькі з білим. Трохи незграбне на своїх тоненьких лапках, поки ще не виріс довгий зі смарагдовим відливом хвіст для рівноваги. І звали його Піп Чомучка, авжеж дуже чомучкати полюбляв.

Як мамця прилетить, він схилить голову і починає: “А чому небо блакитне, а листя дерева зелені? А чому з гнізда не можна виглядати?”. Мама йому відповідає: "Ніжки слабенькі, не втримають, вивалишся з гнізда".

І усе то було добре. Батьки приносили дітям їжу, дбали та опікувалися свої чада. Та одного разу піднявся сильний вітер. Сестри та брати говорили Піпу: “Cлухайся, що мама-сорока наказала, не виглядай з гнізда. Але допитливість сороченя була надто велика. Він не послухався і висунувся з кулі - гнізда. Подув вітер, та такий, що не втримався Піп на лапках. Навіть пискнути не встиг - бу-бух з гнізда.

Ох він і злякався. Затих на одному місці. Дивиться. Всю його допитливість здуло, боїться крок ступити. Стоїть у високій траві, не ворухнеться. Час іде, оченятко самі стали закриватися на сонці.

Батьки прилетіли. Питають дітей де сороченятко Піп. Тріскотіли, голосили, а сороченя не чує. Заснув посеред трави. Нарешті прокинувся, почув, пискнув "Піп" у відповідь.

“Ах ти, матусю, сороченятко”,- заскрекотіли батьки. “Ну що ти такий необережний. Крильця ще не виросли, щоб взлетіти”, -голосять сороки і стрекотять, і стрекотять.
Та робити нічого, стали йому їжу носити.

І все б добре, але тут кіт з’явився. Морда нахабна, лінива. "Ось і вечеря", - подумав кіт, - "і ловити не треба, як з неба впала". До сороченятка направляється. Та батьки не сплять. Накинулися на нього. Тріскочуть, клюнути пориваються. Лякають, захищають своєго сороченя.

А сороченятко Піп відскочив подалі, в кущі. Набридло коту, що на нього нападають. Йти не охота, в бій з двома дорослими сороками не має бажання ледачому устрявати. Дзьоби Їх гострі. Ніяково коту, та робити нічого. Так і пішов він з кислою незадоволеною мордою, що залишився без вечері.

Добре, що побачив сороченя пожежник, який поблизу проходив. Підняв його по сходах назад в гніздо і каже: “Рости, сороченятко, тата с мамою слухайся поки крила за хвіст не виросли”.

Поделиться: