В полоні шаленої пристрасті
Втрачалися особистості,
Питання прості і безглузді,
І ось вже колишні друзі
В миттєвому поцілунку
Змінили свої стосунки.
Минулі дарунки й побачення
Набрали іншого значення.
Бачиш, як трапиться іноді.
Міцні здавалося б стіни
Він зруйнував за мить.
« Тепер вже навічно разом ми! »
Та давить думка нав’язлива,
Потроху складається пазлом,
Життя, це постійне повторення,
Якщо таке перетворення
Щомиті відбутися може,
Боже!
Яке ж крихке воно те,
Чим люди отут пишаються,
Що ж залишається?...
Тільки ловити момент.

Поделиться: