Було їх два брата: Василь та Микола.
Василь трохи старший був, роки на два,
Закінчували одну школу,
Потім обоє працювали водіями
На вантажівках.
У Василя була сварлива жінка,
Та й у Миколи охоча до крику,
Брати звикли
і не звертали уваги.
Спрага їх мучила,
спрага до горілчаних виробів…
І що робить?!
село поволі спостерігало
Як ці двоє братів, майже однолітки,
«Мало по малу»
Перетворювалися на алкоголіків.
Бабусі сусідки молилися Богу,
Згадуючи постійно бідних братів,
А їхні онуки бігали голі,
Повторюючи чіткий порядок слів
Сільської звичайної лайки.

Поделиться: