Оригінал Переклад
УКРАЇНСЬКОЮ РОСІЙСЬКОЮ МОВАМИ
ЛЕЛЕЧИЙ КРАЙ



Кровинка

України...

Сон?

Чи відзвук звівся?

Весь світ

Навколо кривди

Затаївся,

А ти уторувати

Хочеш правди вік,

Знайти реваншу

Слід.

Прагнеш

До Синього рогу,

До Вишнього,

До Бога,

У трансі поклоняєшся

Бику...

Такою бачив

Тебе Скіф.

А я таку:

Змінилося вбрання,

Удосконалились

Дахи.

На межі тисячоліть

Змінили стріхи

Бусли-птахи.

Затвори

Форму поміняли.

Всесвіт змінює своє єство.

А ти?

Хто ти?

Якого королівства,

Чиєї знаті,

Якої віри божество?

В серцевині душа

Вирує –

На скронях

Смертоносний піт.

Говерла (цитадель)

У хоромах сонячних

Нуртує,

А ти, як дивний Апіс,

Почитаєш

Здичавілі хиби

Власних доріг.

Поодалік місток


Єднає горе і любов.

Майбутнє і минуле.

А всі слова –

До кореня основ,

До Матері Землі,

Корови Замуні.

Бо то вона

Залишила горянину

Краплину віри,

Власну

Кров.

Він кривду кличем

Поборов:

Одне життя –

В міньбу на тисячі.

І вже багато –

Вдих один,

Де нескінченість

Всіх життів

Одним життєвим подихом

Злилася,

А потім –

Покірно віддалася

Зойку

Рудої

Глини.

Земля,

Прийнявши

Ржавим лоном

Сріблисто-сизі

Сльози Лади,

Дивно здригається

У тетанії.


Одне

Життя

У тім кінці,

Де Сонце

Сходить

(Божий задум)

У тихий закут.

Одне –

Рятує тисячі.

...і постає

В ефірі

Дивний рапорт:

За Буштином –

Бурштином Анкара,

Дівчина-осінь

Полонила серце

Мужнього Атіли,

Тепер блукає

Потойбічна хмара

По гірському краю.

Досі заповітна,

Закохує у себе

Всіх, кого знає

І кого не хотіла.

Чоловіче єство

Зачаровує в душі здичілі,

Підносить в узвишшя

І кидає у прірву

Талант...

Допіру, не вічно ж зростати.

Бургундська принцеса,

Кринхільда прекрасна,

Єдина зуміє


Атілу здолати.

Небіжчик й дівиця нещасні

На темному дні

Річки Тиси

Залишаться

Вічно лежати.

Невчасно.

Доволі смутку –

На Карпатському

Рахунку

Торжество...

Чистого неба

Очі сині,

Ясноволосий чуб –

Швайдпольд Фіоль,

Єретик-німець

Чи змучений

Словак,

А чи австрієць,

Через гірський

Хребет

Заносить ящик дивний.

До Грушева.

Друкує книги...

Ні Київ, ані Краків

Не знають

Чи Федоров, чи Фіоль

На землі руській

Розтопив припаї

Письменства.

Страшне середньовіччя

Не терпить підміни...

Вже Грозний цар,


Русі Всесильний...

І європейські

Фавни-звірі,

Все прогресивне

Нищать(злий шакал) –

Федорова вогнем...

А Друкаренко,

Поруху син,

Сконає у борговій ямі,

За батька,

У сирій землі...

День за днем

Верховина збирає людські душі –

Жертвоприношення.

Сурми, кинджали...

Атіла –

Покоритель

Чи фавор країв?

Чиї скрижалі?

Хто чого хотів?

А в царстві

Дракули

Вампір

Висмоктує

Життя

Часів.

Лиш сонце, сповнене

Литвом,

Палить Тільця

На олтарі.

Там накрапає

Лазурова кров

На білий


Неземний папір.

То сутність її,

То любов крокує

У Вічність

Того, що

Країну Україну

Лелекою

Іменував.

Синьо-зеленою

Сумішшю

Слова пелазгів

До книги

Всесвіту всотав.


-------------------------------------------------
ЛЕЛЕЧ КРАЙ

(Перевод)



Кровинка

Украины ...

Сон?

Ли отзвук поднялся?

Весь мир

Вокруг обиды

Затаился,

А ты пробить

Хочешь правды возраст,

Найти реванша

След.

Хочешь

К Синему углу,

К Вышнему,

К Богу,

В трансе поклоняешься


Быку ...

Такою видел

Тебя Скиф.

А я такую:

Изменился наряд,

Усовершенствовались

Крыши.

На рубеже тысячелетий

Изменили гнезда цапли-птицы.

Затворы

Форму поменяли.

Вселенная меняет свою сущность.

А ты?

Кто ты?

Какого королевства,

Чьей знати,

Какой веры божество?

В сердцевине душа

Кипит -

На висках

Смертоносный пот.

Говерла (цитадель)

В хоромах солнечных

бурлит,

А ты, как странный Апис,

Почитаешь

Одичалые недостатки

Собственных дорог.

Недалеко мостик

Объединяет горе и любовь.

Будущее и прошлое.

А все слова -

К корню основ,


К Матери Земли,

Коровв Замунь.

Ибо она

Оставила для горца

Капли веры,

Собственную

Кровь.

Он несправедливость кликом

Поборол:

Одна жизнь -

В миньбу на тысячи.

И уж много -

Вдох один,

Где бесконечность

Всех жизней

Одним жизненным дыханием

Слилась,

А потом -

Покорно отдалась

Зойку

Рыжей

Глины.

Земля,

Приняв

Ржавыми лоном

Серебристо-сизые

Слезы Лады,

Удивительно вздрагивает

В тетании.

Одна

Жизнь

В том конце,

Где Солнце


Восходит

(Божий замысел)

В тех закутоках.

Одно -

Спасает тысячи.

... и возникает

В эфире

Странный рапорт:

Под Буштином -

Бурштыном Анкара,

Девушка-осень

Пленила сердце

Мужественного Аттилы,

Теперь бродит

Потусторонняя тьма

По горному краю.

До сих пор заветная,

Влюбляет в себя

Всех, кого знает,

И кого не хотела.

Мужская сущность

Завораживает души дикие.

Поднимает в возвышение

И бросает в пропасть

Талант ...

Намедни, не вечно же расти.

Бургундская принцесса

Кринхильда прекрасная,

Единственная сумеет разум

Аттилы преодолеть.

Покойник и девица несчастные

На темном дне

Реки Тисы


Останутся

Вечно лежать.

Вовремя.

Довольно грусти -

На Карпатских

Счеттах

Торжество ...

Чистого неба

Глаза синие,

Светловолосый

Швайдпольд Фиоль,

Еретик-немец,

Может, измученный

Словак,

А встриец,

Через горный

хребет

Заносит ящик странный.

К Грушевому.

Печатает книги ...

Ни Киев, ни Краков

Не знают:

Это Федоров или Фиоль

На земли русской

Растопил припай

Литературы.

Страшное средневековья

Не терпит подмены ...

Уже Грозный царь

Руси Всесильный ...

И европейские

Фавны-звери,

Все прогрессивное


Уничтожают (злой шакал) -

Федорова огнем ...

А Друкаренко,

Движение сын

Умрет в долговой яме,

За отца,

В сырой земле ...

День за днем

Верховина собирает человеческие души -

Жертвоприношение.

Трубы, кинжалы ...

Аттила -

Покоритель

Или фав краев?

Чьи скрижали?

Кто чего хотел?

А в царстве

Дракулы

Вампир

Высасывает

Жизнь

Часов .

Лишь солнце, полное

Литьем,

Курит Тельца

На алтаре.

Там капает

Лазурном кровь

На белый

Неземной пергамент.

То сущность ее,

То любовь шагает

В Вечность .

Тот, что

Страну Украину,

Землю аистов

Именовал.

Сине-зеленой

Смесью

Слова пелазгов

В книгу

Вселенной впитал.

Поделиться: