Намалюю сонце, намалюю небо.

Може, звати долю,

Навісна потреба.

Певне, треба бити ,

Треба, просто, бути.

Дивно,

А забути?

Чітке - вже не бути...

На білий папір

Виливаю

Соки-роки,

Що випив народ,

Що вилила мати.

У хрещатий КИЇВ

Вливаю горнятком

Настої

Життєвого дару,

Заповнюю форму

Родару .

Забувся в годині,

А нині?

Чому неземне?

Певне, віра і міра твоя не мине…

Зазублена в згубі .

Причаївся.

Не згуби, а сонячну долю.

Шукає орел

У загребі.

Пильную за рухом.

Радію за зорі,

А мріями море,

А пам’яттю поле,

І свідомість – тисне.

Назад не вернути.

Нема вороття.

Пройти, загорнутись,

А потім зрадіти

За пісню Нового життя.

Поделиться: