Горнятком черпаю

Нектар

Твоїх слів,

Впивайся цінною

Трутою.

Глибинним.

Чаклую пацьорками

Сповнених снів,

Ми в тому не винні.

Абсурдом здається

Інфраструктура.

Карпатська натура.

Мольфар синьоокий,

Ми в полум’ї осені:

Стовчений посох,

Короною-росами

Уквітчані голови.

Пов’язані торсами

Космічного простору.

Танець над прірвою –

Стигмати опору.

За грантами сивих

Дзеркал.

Висуваються пози.

Стосами сполоханих

Німфо-Косуль,

Кров заярілася, розами.

Ще трохи,

І я се облишу…

Ми вперто мовчанням

Розбурхуєм тишу.

Поделиться: