Губляться числа у часі,

Коли за небесним рахуєш.

На Вселенськім Парнасі

Солодко тисячу милю

Смакуєш.

Осінню

Літо надщерблене,

Сповнене відрами-зливами,

Сточує дні.

А наразі –

В покосі синяви

Осені коси.

Медово колишуться

В спомині:

Згадкою

Викрешують

Образи.

Для слова народяться

Роси.

А літо у кучерях осені

Із сну подає тобі руку,

Зазивно хитає плечима:

Танцюй

У маленькому джазі,

Стрічай зеленими очима.

Любава-осінь

Трунком манливих обіймів

Роздарює сапфірну

Просинь,

Готує вечерю в серпанках,

Мило малює екстази,

Співає останніми співами

Пташиних блюзів,

Рижими ранками.

Літо скроплює плачем.

Ми на блуднім перелазі –

В неба коханками.

Поделиться: