Не кожен день, коли часу обмаль,
так швидко, що у вухах вітер свище,
біжу до школи повз стареє кладовище.
Воно на дві третини вже німе,
немає ні хреста, ні каменя, ні імен.
Казали, що ховали тут іще козаків.
Та два ряди могил, німих та довгих,
кричать до неба гучно: Не забудь!
Одним жахливим словом ці могили
зове історія: «Голодомор».
А через кроків сто, сто п’ятдесят
у небо височіє обеліск.
На ньому барельєф: лице солдата в касці.
І список поіменний, слава Богу, не забутий.
На мармурових стінах.
Загибель всіх людей родило Зло.
Ці всі нещастя породило Зло!
Одну біду родила зла сваволя,
що у безумстві себе до Бога прирівняла,
у праві дати, чи відняти хліб,
лишити жити, чи лишить життя.
Ім'я злій волі – Диктатура.
І на землі благословенній вмирали діти,
а їх батьки себе кляли, та дати хліба не могли,
і, кожен день, йти мусили робити.
І нікуди було втекти, і нікого про поміч попросити
А друге зло, війну що породило:
Жадоба володіти світом всім.
Та є в народу воля не вмирати,
та є в народу воля не здаватись,
як Диво-птах, із попелу піднятись!
І пам’ятати головне:
ТИХ, ХТО ВМЕР В СТРАШЕННИХ МУКАХ ЖИВИ ДОСТОЙНО І НЕ ДАЙ
СЕБЕ ГНОБИТЬ. І ЗЕМЛЮ ДЛЯ НАЩАДКІВ ЗБЕРЕЖИ!








Поделиться: