ПОДАРУНКИ НА МИКОЛАЯ
Шоста ранку. У хаті темно .Крізь сон чути неясний дзвін із кухні . Мабуть бабуся вже прокинулась. Вставати не хочеться.Але є щось, що не дає додивитися сни. Може,то ялинкові пахощі. А може...точно!!! День Миколая! Сьогодні! Так, під подушкою щось є –вона поклала руку під подушку і витягла звідти велику кучеряву ляльку, яку позавчора завезли до магазину. Ця лялька їй дуже сподобалась . В неї було дві сукні,спортивний костюм, що складався з біло-рожевої спортивної кофти, бузкових штанів та рожевих кросівок. Ще вона мала власного песика. Дівчинка одразу ж підстрибнула з ліжка, витрусила все з портфеля обережно поклала туди ляльку. Лялька вмістилась!!! А песні.Потім вона витягла зошити з іншого відділу і поклала туди пса.
Мене ж вчителька вилає! - майнуло в її голові. Дівчинка задумалась. Поряд з нею лежав портфель старшої сестри. Вона обережно взяла звідти підручники з фізики та історії, поклавши замість них Буквар і Математику. Коли вона клала туди папку для зошитів, в кімнату зайшла мама. Побачивши її Соня (так звали малу)вся зіщулилась, оченята забігали по кімнаті, а пальці почали щіпати маленькі вушка .
Знову шкода?-спитала мама
-Що цього разу?-Тут вона побачила ,що біля Юліної су-мки лежать підручники з фізики та історії.Мама зрозуміла і засміялась. Від маминого сміху прокинулась Юля. Спочатку вона сиділа на ліжку, а потім теж зареготала, це було не в перше, ще до того як Соня стала школяркою, Юля часто приносила в школу цілу купу іграшок. Соня була спритна! Але їїдуже любили і все пробачали.Тому і цього разу всі тільки посміялись.

ЛЯЛЬКА В ЧОБІТКУ
-Добре дівчатка, досить, приходьте снідати. Мама повернулась до кухні. Незабаром прибігли Соня з Юлею. Вочевидь, Юлю теж не оминув Святий Миколай і нове картате платтячко їй дуже личило. Соня навіть не намагалася їсти, єдине, про що вона могла думати – як це лялька весь день буде без неї ?
- Соню. Чому твої чоботи не на полиці ,а на підвіконні –з удаванною суворістю спи-тав тато, який щойно повернувся з гаражу до хати, - іди віднеси на місце, бо втечуть.
Соня слухняно побігла ловити втікачів .
-Ах ви ж такі сякі!!! - Схопила малинові дитячі чобітки і застигла на місці від щасливо-го подиву .У лівому - ховалася маленька усміхнена лялечка у синьому матроському платтячку і синіх черевичках. Дитина і лялька дивилися одна-одній в сині радісні очі
-Тебе зватимуть - Соня, - вона побігла до своєї кімнати.Ходімо! Я познайомлю тебе з твоєю мамою!
-Як добле!Мені подалували і маму, і доньку - в Соні нещодавно випали два передніх зуби, тому літру Р вона вимовити не могла. Знайомся Соню це –Юля, вона – твоя ма-ма.
– Соня! Іди сюди ! Збиратись треба – Юля нервувала. Опів на восьму!
Може іншого дня мала піддражнила сестру граючи в равлика. Але сьогодні у школі буде весело.Усі діти принесуть подарунки від Миколая .А в неї така чудова лялька!!!
- Соню!Помахай мамі луцею!
-Соню!ПРОКИНЬСЯ!

В ШКОЛІ
Мала схопила рожевого портфелика і подалася до виходу .Всю дорогу до школи дівчинка пояснювала ляльці як поводитись на уроках.
- Слухай мене, на улоці сиди тихо,глатись можна тільки на пелелві. На вулиці холо-дно,ти змелзнеш в одному платтячку, лізь до мене в лукавичку. Дивись який місток! Тут тлеба йти обележно, на слизькому можна впасти ,а балка глибока , я тебе потім не дістану!
-Соню, давай руку,спізнюємось!
Нарешті школа,швидко гомінкими сходами на другий поверх .Юля привела малу до дверей з написом 1-Б
-Я забіжу до тебе на великій перерві
Оце деньок!Обидві Соні бігали наввипередки шкільними коридорами, стрибали сходами ,тікали від чортика з його різками, всмак обідали, ласували цукерками, тягали Миколая за бороду .


НЕЩАСТЯ
Нарешті треба додому. Юля радить покласти ляльку у портфель , аби не загубити.Так ні-ж , розлучитися з нею несила малій непосиді. Ось тільки втома дається взнаки.Ноги вже не біжать і не стрибають ,навіть повіки іноді самі по собі закриваються
-Соню ,спатимеш вдома, а не на ходу!А де-ж –це твоя лялька ,невже загубила!
Такого горя в малого дівчати ще ніколи не було . Годину шукали ляльку сестри. І не зважали на те що мороз заморозив сльози на віях ,носи почервоніли ,ніг і рук вже не відчували. Темнішало. Соня відмовлялася йти додому, аби не мама, яка вий-шла шукати доньок ,мала і ночувати лишилася б на вулиці. Соню втішала вся родина. Але дівчинка була невтішна.Вона розмовляла з великою лялькою
- Плобач мене будьласка!Я загубила твою доцю ! Там темно, холодно, СТЛАШНО – свона знову заплакала – мені її так шкода!Вибач мене вибач!!!
Вона дуже довго плакала. Плакала, коли перевдягалась, плакала, коли чистила зуби, плакала, засинаючи, навіть уві сні схлипувала... Крізь сон маленька почула як її хтось кличе...


ПРО ЩО РОЗПОВІЛА ВЕЛИКА ЛЯЛЬКА
-Гей прокинься!Я знаю, де шукати загублену ляльку!
Соня одразу ж підхопилася з місця і очам своїм не повірила ! Перед нею стояла ВЕЛИКА ЛЯЛЬКА МАМА.
- Біжімо!!!-вигукнула вона.
- Ні- сказала лялька – Спочатку, поклич Юлю. Без неї ти не впораєшся .
Соня одразу ж побігла будити Юлю.
- Плокидайся! - шепотіла вона –Та ну ПЛОКИНЬСЯ. Мені потлібна твоя допомога!!! –На мить Соні здалось що вони грають в «Сплячу красуню». Мала розсердилась і ски-нула Юлю на підлогу. Юля прокинулась. І Соня подумала –що краще б не прокида-лась. Вставши дівчина взяла гребінець та мало не вдарила Соню якби та вчасно не відскочила
-Гей ! Ти чого? Тільки заснула! А тут ти! Чого тобі не спиться!? – Юля знову зама-хнулась. Але її зупинила лялька.
- ГОДІ! Збиратись треба!
- Збиратись! КУДИ?!
- В Країну Загублених Ляльок.
- А що це за країна?
- Коли лялька губиться по неї приходять загублені ляльки та ведуть в Місто Ображених . Втекти звідти важко,але якщо любиш, то все можливо.
- Так – сказала Юля - Збираємось. Соню сходи візьми мою сумку. Там лежать спор-тивний костюм, нитка з голкою...
Та не встигла вона доказати, як її перебила лялька:
- Навіщо? Йдіть просто в піжамах. Там не холодно.
- Там же мороз!ЯК не холодно? - Зрозумієш
- Та ну ГОДІ! Ходімо ляльку лятувати!


ДОРОГА ДО МІСТА ОБРАЖЕНИХ
Вони вийшли надвір і попрямували до річки. Біля Соніного двору була велика річка. Це було просто чудово! Влітку можна було купатись, ловити рибу та просто засмага-ти.Взимку теж було круто. Річка покривалась льодом і на ній дуже любили кататись. Але зараз лід ще надто тонкий. Тому дівчатка дуже здивувались коли побачили що стоять на льоду.
– Оце так!!! Невже лід нормальний!? - здивувалась Юля.Ніхто не відповів.
–АГОВ! Юля, йди сюди! Та швидше! – почувся Сонін голос. Юля підійшла. Вони пішли разом. Та не встигли вони і десяти кроків ступити ,як підсковзнулись, та й полетіли у невідомому напрямку. Страху не було. Навпаки було дуже весело. Це було схоже на атракціон в парку!!! Вони незупиняючись летіли. Дівчатам навіть холодно не було! Вони ніби перенеслись в минуле літо, коли їздили на море. На морі Соня та Юля хо-дили до аква-парку ,там вони спускались крутими гірками. І шбовсь у воду! Це були найкращі спогади за все літо! Вони летіли десь годину. Як їм здалось. Насправді про-йшло що найменьше 3 години. І раптом вони побачили, що підходять до Міста Ображених.

В МІСТІ ОБРАЖЕНИХ
Це було най незвичайніше місце на Землі. Будинки в місті були зроблені зі старого поламаного конструктору різних видів. По дорозі (теж з конструктору) їздили різні машини без одного чи двох колес, по пішохідним перехідам ходили, у кращому випа-дку, розпатлані, в порваних брудних платтячках ляльки. Соня зрозуміла ,чому це місто називають Містом Ображених, вона і сама б образилась, якби до неї так ставились. Дівчата простували вузенькими вуличками, намагаючись нічого не поламати. Свою велику ляльку Соня взяла на руки. Місто загуло, заворушилось. Звідусіль виходили поламані ляльки і слідували за дівчатами. Нарешті, на великій площі, дівчата поба-чили, що поламані ляльки оточили їх з усіх боків.З величезного натовпу покалічених відділилася істота, що мала моторошний вигляд-то була велика лялька замотана у якусь чорну ганчірку і у квадратній шапці на голові, у лівій руці вона тримала указку, права рука сама ледь трималася, бо була наполовину відірвана. Обличчя ляльки, за-надто брудне, здавалося сердитим і безжальним.
–Ми будемо вас судити.
–Лялю бідна! Мені тебе шкода - заплакала Соня - Краще дай я тебе вмию і пличешу, а Юля вміє шити – вона твою луцю полагодить - дитина безстрашно взяла суддю на руки і поцілувала в замурзану шічку.
Ляльки не чекали такого. Раптом спалахнуло світло і в небі над натовпом з`явилась лялькова фея
- Нарешті – сказала вона - сьогодні злим чарам покладено край! Любов маленької дівчинки врятує нас! Ось вам чарівні мило, гребінець і голка з ниткою .
Тієї ночі дівчатам довелось добряче попрацювати.Але чарівне мило швидко прибира-ло не тільки бруд, а і подряпини, а чарівний гребінець робив волосся ляльок блиску-чим, густим і гарним. Чарівні голка й нитки творили дива у Юліних руках і до кінця ночі там не лишилося жодної поламаноі, обідраної ляльки. Усі вони мали такий вигляд, ніби тільки з вітрини магазину.
– Тепер усі ляльки вільні – сказала фея – Вас чекають нові друзі.
– Звичайно ваша лялька повернеться до вас – промовила суддя – але я дуже прошу. ВІЗЬМІТЬ МЕНЕ ДО СЕБЕ.
–УЛА!! !У мене буде ще одна лялька – Соня аж підстрибнула з радощів! – Я тебе дуже любитиму!Залазь! У мене на луцях всім місця вистачить!
-От і все-сказала фея-лялька прийде завтра. Дівчата були такі втомлені, що одразу заснули. Як добре, що сьогодні вихідний, подумалось Юлі.


НЕЗВИЧАЙНІ ПОДАРУНКИ
- Мені такий дивний сон снився. - Сказала Юля - Як ми с тобою ходили до Країни Загублених Ляльок .
-ТА НЕВЖЕ!? І мені це снилось! Нас хотіли судити а суддя була така м`якенька ляля. Ти їй потім луцю плишила.
-Ти розказуєш про мій сон! Стоп! Давай перевіримо. Пам`ятаєш, Суддя попросилися до нас жити - давай перевіремо..
– Все одно ляльки нема. Це був просто сон. А шкода.- Вона зітхнула- А сон був чудо-вий.
- Ану зізнавайтесь, що ваша лялька робила біля мого гаражу? – запитав тато з`явив-шись на порозі дитячої-Вона що покататись вирішила? Тоді хай спочатку виросте та навчиться машину водити – тоді хай приходить. А поки хай сидить вдома.
Соня підскочила з ліжка.
- Віддай! Віддай! Віддай!-задзвеніло на весь дім.
- А що треба сказати?
- Таточку ну будьласочка віддай!Ну віддай мою лялю!!!
-Та бери вже ось вона- він дістав її з кишені
-УЛА!!!!! Соня повелнулась! Улаааааа!!!!!!!!!!!!! - маленька почала стрибати по всій кімнаті.
- Ой мені в школу збилатись тлеба!
- МАЛА! Ти що забула?Сьогодні ж субота - Юля засміялась. - йди вмивайся скоро сні-данок - Соня побігла до ванної кімнати. Незабаром почувся крик
- Юля йди сюди! ЦЕ НЕ СОН!-Біла ванної лежала м`яка лялька у білому халаті з черво-ним хрестиком - Юль я й не знала що ти так чудово шиєш!
- Я не вмію так шити - вона виглядала спантеличеною - то чарівні голка з ниткою. - Що це в мене в кишені? – Юля витягла з кишені ті самі чарівні нитки з голкою. Одже не тільки Соня отримала подарунки! Дівчата зрозуміли - на цьому їх пригоди не закінчуються...

Поделиться: