На околиці маленького запиленого містечка, з невеликими двоповерховими будинками, тихими подвір’ями та галасливими дитячими майданчиками у кінці затишної каштанової алеї на осяяному сонцем пагорбі стояла хатка схожа на порцелянову скриньку. Молоді яблуні з цікавістю зазирали у сяючі привітні віконця. Біля нещодавно пофарбованого паркану чекала на дітей гойдогалка-човник. Позаду будинку стояла гарна оранжерея. Чого там тільки не було! Гордовиті гладіолуси, веселі ромашки,чарівні лілеї, ошатні троянди… всього і не перерахувати. I господарi там були просто казковi: сильний прцьовитий тато - вiн весь час наспiвував стиха пiснi а ще високо високо пiдкидав своiх донечок коли повертався додому з далеких поiздок . сива усмiхнена з трохи сумними синiми очима бабуся, вправна i мила мама та двiйко дiвчаток схожих на усiх щасливих дiтей в свiтi. Щоденно в оранжереi поралися мати з доньками поливали квiти складали кошики у кожного була своя робота. Мама часто повторювала
-Квiти дарують радiсть та втiху людям.
Цi слова чула маленька кульбабка яка росла за скляною стiною оранжереi ii було ледь помiтно серед трави. Кому я принесу втiху як подарую радiсть мене ж нiхто не бачить – бiдкалася маленька …
Та ось якось вранцi усе пiшло не так. Бiля двору метушилися люди в бiлих хала-тах. Карета швидкоi допомоги пiд гучну сирену неслася в лiкарню.Татiв фургон ледь встигав за нею.
На подвiр` i стало моторошно тихо з оранжереi доносилось;
- Не плач мала бабусю обов`язково врятують. Мама повернеться не бiйся З две-рей квiтника вибiгла меньша дiвчинка та у розпачi сховалася за скляною стiною . Там вона стиха плакала.аж тут помiтила пухнасту жовтеньку долоньку кульбабки серед трави.Квiточка старанно тягнула своi пелюстки до дитини наче намагалася втiшити ii хоча би чим.
Вдалося. Мало-помалу сльози висохли, розпач змiнився надією. Дівчинка погла-дила кульбабку пiдвелася i пiшла допомагати сестрі.
Кульбабка почувалася щасливою. Вгадайте чому?

Поделиться: