Схилімо голови,і станьмо на коліна,
щоб всіх погиблих пом'януть страждання,
вшануймо пам'ять,вічну пам'ять
хвилиною мовчання!
Вронімо,хоч одну сльозу додолу?
Та стиснувши обличчя знов руками
старенька жіночка піде до свого дому
уявно обіймаючись з синами.
Можливо,десь в глухій кімнаті темній
вона із ними буде розмовляти.
"Чому не повернулися додому?"
в них буде безконечний раз питати.
Схилімо голови і станьмо на коліна,
згадаймо подумки померлих,їх страждання!
Вшануймо пам'ять,вічну пам'ять
хвилиною мовчання!

Поделиться: