А ми сьогодні зовсім інші.
Крадемось поглядом. Кудись відводим знов.
Історія незмінна від основ…

І в ній ми крики пишемо у тиші.

Думки? Мовчу. Вони тут найбрудніші.

Хоча…мене у них ти б віднайшов

Справжнісіньку. Забрав би від пустих розмов…

І заховав у таємничій ніші.

А погляд знов ковзнув під комірець.

І я не знаю, чи ти це помітив.

І так, як ми, поводяться лиш діти.

І ти, як я, досвідчений гравець.

У мене знов розширені зіниці.

І певна я, що це не через хеш.

Поделиться: