У каві розтоплені сни, а сонце як погана прикмета гортатиме сторінки твоєї правди , оті маленькі аркуші життя.. Ти бачиш час , а хтось спить з відкритими очима. Твої слова - почуто , і приречено розтікаючись по всьому тілу, нахабно вриваються глибоко у монолог твого життя . Старий годинник знову посекундно і невпинно цокатиме – вибиватиме ритм життя. А, ти сидітимеш змішуючи фарби,пробираючись до найвіддалеших куточків своїх мрій. Без зайвих слів - моя відвертість



Поделиться: